четвер, 22 грудня 2016 р.

"...Яке це велике щастя - ж и т и"

      Нещодавно на уроці позакласного читання Уварова Єлизавета  презентувала буктрейлер до книги Джоджо Мойєс "До зустрічі з тобою", а Марія Немічева порадила усім прочитати книгу "Провина зірок" Джона Гріна.  І чомусь відразу пригадалися слова Михайла Слабошпицького:
     "...Яке це велике щастя - ж и т и.
    Жити - це зустрічати вранішнє сонце, радіти передчуттю дня, поринати у всякі приємні клопоти, слухати гомін бульварів і тишу полів, думати про те, як приємно, коли в тебе такі слухняні руки і ноги, а очі бачать далеко, а легені дуже вбирають повітря і дають тобі молоду силу...
     Жити - це писати картини, слухати музику, читати книги, плавати в річці, ловити губами краплі весняного дощу, мружити очі на яскріння свіжого снігу...
     Жити - це знаходити і втрачати, зустрічатися і прощатися, вірити і розчаровуватися у тій вірі...
     Яке це всеосяжне слово - "жити".
     І яке це щастя - Ж И Т И".
   

понеділок, 19 грудня 2016 р.

Святий Миколай у гості завітай


День Святого Миколая — свято з особливим шармом.

Це найбажаніший день у році для дітлахів. Напередодні свята діти пишуть до нього листи зі своїми побажаннями і вкидають їх у поштову скриньку або кладуть за вікно і моляться до нього, просячи передусім здоров’я собі та батькам. У день перед святом згадують всі свої добрі і злі вчинки, зважують: чого більше. Чи буде подарунок, а чи, можливо, різка? Бо чемні діточки обов'язково знайдуть під подушкою подарунок, а неслухняні – прутик. Ця різочка є своєрідним попередженням дитині, що час задуматися над своєю поведінкою і виправитися.
А в ніч на 19 грудня до кожної дитинки приходить Святий Миколай і кладе під подушку подарунки.

На сьогодні з’явилась добра традиція – саме у день святого Миколая опікуватись сиротами та знедоленими дітьми, даруючи їм подарунки.

Народні традиції на Миколая
Колись господарі у цей день варили пиво, скликали гостей, гуляли, веселилися. А по обіді запрягали найкращі коні в "козирки" і з піснями та веселими вигуками їздили навколо села - "бо треба ж знати, чи слизький сніг цього року випав!"
На Харківщині існував звичай святкувати триденні Миколині святки, на які варили кутю і узвар, щоб у наступному році забезпечити врожай на жито й плоди.


Тож шануймо традиції предків!

четвер, 10 листопада 2016 р.

Диктант національної єдності

Дев’ятого листопада,  в День української писемності та мови, на Українському радіо відбувся  шістнадцятий радіодиктант національної єдності. Диктант називався «На зламі тисячоліть». Учні 8-Б класу Вовчанської гімназії також писали диктан. Бойко Т., Лях С., Козлова А., Кириченко Д. відправили свої роботи на перевірку Олександру Авраменку. Сподіваюсь, що всі учні  добре написали диктант. 


пʼятницю, 25 березня 2016 р.

Свято української пісні у Вовчанській гімназії № 1



Що постає в уяві людини, коли вона чує слово «Україна»?  Це  тихі води, ясні зорі, вишневий садок, туман над яром, а там десь далеко – переливи дівочих голосів… Саме ці образи поставали в уяві глядачів та учасників загальношкільного Свята української пісні у Вовчанській гімназії №1 25 березня 2016 року.
Бо пісня – це душа.
З усіх потреб потреба.
Лиш пісня в серці ширить межі неба.
На крилах сонце сяйв їй лиша.
Чим глибша пісня, тим ясніш душа…
Учні 7-Б класу під керівництвом учителя української мови та літератури, заступника директора з навчально-виховної роботи Романової Н.В. та хор ветеранів Вовчанського РБК під керівництвом Григор’єва Ю.П. донесли до глядачів найцінніші скарби душі українського народу, які збереглися у народній та авторській пісні. Глядачі мали нагоду долучитися до пісенної скарбниці обрядових, колискових, ліричних та жартівливих пісень.
О.Довженко писав, що українська пісня – це геніальна поетична біографія українського народу. І дійсно, учасники свята прогортали  історію нашої державності у піснях, починаючи від найдавніших часів і до сучасності, згадали не тільки кращі зразки народної творчості, а й звернули увагу на відомих піснярів ХХ століття. Хіба можна бути байдужими до творчості таких авторів як Дмитро Гнатюк, Назарій Яремчук, Василь Зінкевич, Ніна Матвієнко, Софія Ротару, Олександр Пономарьов, зірки еміграції Квітки Цісик?! Цей перелік можна продовжувати до безкінечності, додаючи імена відомих поетів, композиторів, виконавців, чиї імена уславили наш народ. Розмаїття пісень вразило глядачів свята: радісні, сумні, жартівливі, героїчні, обрядові – всі вони прекрасні!

Ми живемо в ХХІ столітті. Минули віки, змінились епохи, люди, події, але народна пісня назавжди залишиться з нами. Українська пісня -  це наш оберіг, який передається з покоління в покоління. І коли на сцені актової зали гімназії поруч стояли діти та хор ветеранів, ця істина вже не потребувала доведення, адже саме у такому спільному виконанні та єднанні поколінь живе наша пісня, утверджується впевненість у майбутньому рідної України!
Канаєва Н.М.